Фізичні вправи мають властивість змінювати (в певних межах) зовнішні форми тіла і таким чином сприяти формуванню естетично досконалої красивої фігури. Таким чином, займаючись фізкультурою, можна не тільки зміцнити здоров’я, а й досягти фізичної досконалості.
Однак при цьому виникають питання: які саме вправи найбільш ефективні для формування естетично досконалої красивої фігури? Чи в усіх випадках фізичні вправи зміцнюють здоров’я і одночасно сприяють формуванню красивого тіла?
Далеко не всі поєднання вправ, використовувані для досягнення фізичної досконалості, корисні для здоров’я. Справа в тому, що уявлення різних людей про красиву фігуру різні. Відповідно розрізняються і методи досягнення поставленої мети: в одних випадках виникає гармонія здоров’я і краси, а в інших – дисгармонія.
Яку ж фігуру слід вважати естетично красивою?
Однозначно відповісти на це питання важко, оскільки точки зору фахівців (скульпторів, модельєрів, організаторів конкурсів краси і т. д.) часто не збігаються. Зрозуміло, не однозначні естетичні смаки і не професіоналів.
Теоретики атлетичної гімнастики і культуризму вважають естетичним ідеалом чоловічої фігури поєднання пропорційно розвинених частин тіла з гіпертрофованою і модельованою мускулатурою. Якщо претендент на призове місце на конкурсі краси не накачав рельєфні м’язи, то його надії на успіх навряд чи виправдаються.
За результатами конкурсів культуристок «Міс Америка» останніх років естетичні критерії жіночої краси наступні: зріст – 167-170 см, маса тіла – 51-53 кг, окружність грудей, талії і стегон – відповідно 87- 88, 59-60 і 86-88 см. Ці пропорції схвалюють модельєри, хоча вони не так суворо ставляться до маси тіла, допускаючи її збільшення на 5-8 кг.
Фізична досконалість передбачає єдність естетики, фізичного розвитку і здоров’я. На жаль, в нашій країні до недавнього часу естетичні погляди, що стосуються фізичного виховання, в основному декларувалися. Зараз стрімко наростає потреба в єдності естетики та фізичного виховання. Конкурси краси, незважаючи на спірність деяких моментів, стали реальністю. Але справа навіть не в конкурсах і не в появі офіційно визнаних красунь, а в тому, що реалізоване за допомогою фізичного виховання почуття прекрасного стає щоденною потребою. Не випадково один з основоположників фізичного виховання в нашій країні В.В.Горіневський писав: «Прагнення до краси тіла, до краси рухів і виразності в прояві почуття повинні бути не випадковими, а постійними, вони повинні шануватися цілком законними, природними».
Ця думка відомого вченого в даний час втілюється у життя. В багатьох зарубіжних країнах сформульовані критерії красивої фігури для чоловіків і жінок, розроблена методика її формування та підтримки, де фізичним вправам відводиться вирішальна роль. При цьому естетичні ідеали набувають дедалі більшого соціального значення в «неестетичних» професіях. Зокрема, гарна фігура і приваблива зовнішність в ряді випадків прирівнюються до ділових якостей фахівця.
Наприклад, в «діловому світі» стала звичайною така ситуація. На вакантне місце в системі управління фірмою або підприємством претендують кілька рівноцінних за діловими якостями фахівців. При остаточному виборі перевага віддається претенденту з гарною фігурою і експресивними манерами. На думку менеджерів, такі фахівці, володіючи високими діловими якостями і особистим шармом, успішно здійснюють ділові контакти і сприяють процвітанню підприємства. Більше того, прагнення бути підтягнутими, стрункими спонукає їх в умовах гострої конкуренції регулярно займатися фізичними вправами, що, в свою чергу, сприяє зміцненню здоров’я і продовженню творчого довголіття. Ділова віддача таких людей (до того ж вони порівняно рідко хворіють) дуже висока.
Зазначені критерії визначають конкурентну здатність навіть на такому рівні, як призначення державних і політичних діячів. Наприклад, в період передвиборної кампанії 1988 року в США критики відзначали «недостатньо представницьку зовнішність» кандидата на пост президента Майкла Дукакіса: вузькі плечі і невисокий зріст (174 см).
У кожного, хто займається є свій естетичний ідеал, тому набір фізичних вправ для досягнення фізичної досконалості не може бути стандартним.
В ході тренування силу м’язів можна розвивати, по-перше, за рахунок збільшення м’язової маси і фізіологічного поперечника, по-друге, переважно за рахунок підвищення мобілізаційних можливостей організму і поліпшення внутрішньом’язової і міжм’язової координації. Можливо, в даному випадку слід використовувати різну методику збільшення сили м’язів за допомогою засобів тренування.
Стверджуючи гармонію естетичних ідеалів, фізичної підготовленості та здоров’я, слід критично поставитися до деяких спірних сучасних тенденцій, що стосуються взаємозв’язку «фізичне виховання – гарна фігура» у молодих людей.
Наприклад, у ряді зарубіжних країн прагнення студенток мати гарну фігуру (по типу «Міс Америка») спонукає їх до інтенсивних занять фізичними вправами у поєднанні з дієтами. Їм доводиться ціною величезних вольових зусиль придушувати в собі травні рефлекси. В результаті вони досягають наміченої мети, але при цьому часто виникає захворювання на анорексію (основним його симптомом є втрата апетиту з подальшим зниженням маси тіла, порушенням функції гіпофіза та іншими функціональними розладами). Часто анорексія виникає в поєднанні з булімією (напади нестримного апетиту з наступною блювотою, розлад травлення та інші функціональні порушення).
Острах втратити гарну фігуру, психологічна настанова «Не погладшати!» провокують нервово-психічну форму анорексії. На думку ряду вчених, ця форма анорексії зустрічається тільки в розвинених країнах, передбачається, що нею страждають не менше 10% дівчаток і дівчат у віці 14-19 років.
Звичайно, значне зменшення маси тіла не завжди супроводжується хворобами. Однак при стрімкій втраті ваги дівчатам доводиться стикатися з іншою проблемою – різким зниженням об’єму жирової тканини. Професор Гарвардського університету США Р. Фріш встановила, що нормальна здатність до дітородіння зберігається лише в тому випадку, якщо обсяг жирової тканини становить не менше 22% від загальної маси тіла.
У чоловіків, які прагнуть накачати потужні м’язи, виникають свої проблеми. Надмірна гіпертрофія м’язів з неминучим збільшенням маси тіла може мати негативні наслідки через 20-30 років. Після зменшення обсягу фізичних вправ частина м’язових клітин поступово трансформується в жирову тканину. Для чоловіків оптимальний обсяг жиру вважається 14-17% від загальної маси тіла.
Таким чином, естетичні ідеали красивої фігури не повинні суперечити біологічним законам природи – це один з основних критеріїв фізичної досконалості. Тому настільки значуща постановка питання про вибір «моделі» своєї фігури.
