(Почитайте малюкові, якщо він не впевнений у собі, або як зробити дитину самостійною?)
В одному лісі жило маленьке Зайченя. Найбільше на світі йому хотілося бути сильним, сміливим і зробити що-небудь добре, корисне для оточуючих. Однак, у нього ніколи нічого не виходило.
Він боявся і не вірив у себе. Тому всі в лісі прозвали його “Зайченя-боягуз”. Від цього йому ставало сумно, прикро, і він часто плакав, коли залишався сам.
Був у нього один-єдиний друг – Борсучок.
І ось, якось раз вони вдвох вирушили погратися до річки. Найбільше їм подобалося наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев’яний місток.
Першим наздоганяло Зайченя, але коли Барсучок пробігав по мосту, одна дошка раптом зламалася і він впав у річку. Борсучок не вмів плавати і став борсатися у воді, просячи про допомогу.
А Зайченя, хоча і вмів трохи плавати, але дуже злякався. Він бігав по берегу і кликав на допомогу, сподіваючись, що хтось почує і спасе його друга. Але нікого поблизу не було.
І тоді Зайченя зрозумів, що тільки він може врятувати свого друга. Він сказав собі: “Я нічого не боюся, я вмію плавати і врятую Борсучка!” Не думаючи про небезпеку, він кинувся у воду і поплив, а потім витягнув свого друга на берег. Борсучок був врятований!
Коли вони повернулися додому і розповіли про випадок на річці, ніхто спочатку не міг повірити, що Зайченя врятував свого друга. Коли ж звірі переконалися в цьому, то стали хвалити зайченя, говорити, який він сміливий і добрий, а потім влаштували велике веселе свято на його честь. Цей день для зайченятка став найщасливішим. Всі пишалися ним і він сам пишався собою, тому що повірив у свої сили, в те, що здатний робити добрі і корисні вчинки. Він на все життя запам’ятав одне дуже важливе і корисне правило: “Вір у себе завжди і у всьому покладайся тільки на свої сили!” І з тих пір більше ніхто і ніколи не дражнив його боягузом, він став найсміливішим зайченям в лісі.
