Інтровертів і екстравертів не існує

Інтровертів і екстравертів не існує

Суміжні публікації

Модно бути інтровертом – здається, що інтроверти такі загадкові, «заглиблені в себе», зосереджені у дивовижно багатому внутрішньому світі, піднесено-ранимі, особливі.

Модно бути екстравертом – відстоювати своє право на бурхливий гучний сміх і активне спілкування, обійми, право розмахувати руками направо і наліво і від душі дивуватися, що ж такого особливого в цих смутних дивакуватих тихонях.

Психотип як зброя

І все б нічого, тільки з якихось малозрозумілих причин люди починають виправдовувати «косяки» і дивацтва в своїй поведінці приналежністю до того чи іншого психотипу. Приятель не реагує на ваші дзвінки і не передзвонює. Або проходить повз вас в торговому центрі, зробивши вигляд, що не впізнав. Або в останній момент відмовляється йти на якусь зустріч, до якої ви довго і болісно готувалися. І добре, якщо це дійсно всього лише приятель, а не близька людина або колега, від якої залежить ваша спільна справа. Найцікавіше, що сам він вважає все це абсолютно нормальним, просто тому що «я ж інтроверт, я по-іншому не вмію, мене треба приймати таким, який я є».

Так і хочеться йому відповісти – ні, мій дорогий, до інтроверсії все це не має ніякого відношення. Це або егоїзм, або погане виховання, або елементарна забудькуватість, чи хтозна що ще, абсолютно не пов’язане з твоїм психотипом.

Точно так само, якщо хтось віддає перевагу не вам, а безкінечним вечіркам та спілкуванню з ким завгодно, тільки не з вами, не варто приймати на віру всі ці «розслабся, я ж екстраверт, я так завжди живу». Швидше за все, ви просто не дуже-то дорога цій людині, от і все.

Ми не знаємо себе

І взагалі, перш, ніж прикриватися типом особистості, непогано б для початку встановити, чи дійсно ви до нього належите і що ця приналежність означає. Ні, не потрібно бігти в бібліотеку за томиком Карла Юнга, зрештою, зараз наука вкладає в значення слів «екстраверт» і «інтроверт» дещо інші поняття, ніж колись мав на увазі їх автор. Але цілком можна пройти який-небудь тест або прочитати кілька статей з популярної психології, якими повниться всесвітня павутина, і дізнатися для себе багато нового і дуже цікавого.

Наприклад, якщо ви відкриєте книгу Марті Лейні «Переваги інтровертів» (Marti Olsen Laney: The Introvert Advantage), то зможете знайти в ній досить просте і при цьому точне пояснення того, що сьогодні приймається за основу того чи іншого психотипу – це всього лише спосіб , за допомогою якого людина поповнює запас енергії.

Одні отримують її зі спілкування і нових зовнішніх вражень – їх називають «екстравертами». Інші для «підзарядки» потребують тиші, спокою і самоти – це, відповідно, «інтроверти».

А тепер читаємо уважно. Ще раз і повільніше, всього лише спосіб, за допомогою якого людина заповнює запас енергії. Ні слова про багатий внутрішній світ одних і його відсутність у інших. Ні слова про вразливість, сором’язливість, надчутливість, дивакуватість. Ні слова про гіперактивність, нав’язливість, поверхневість. Знаєте чому? Тому що все це не має прямого відношення до психотипів. Екстраверт теж може бути сором’язливим. Інтроверт запросто може бути поверхневим. Звичайно, ті чи інші якості найчастіше властиві певним типам особистості, але правда така, що безпосереднього зв’язку між ними немає, не було і не буде.

Хто ми насправді

Далі ще цікавіше. Справа в тому, що інтроверт і екстраверт – це дві крайні точки на уявній шкалі психотипів. Як і будь-які крайнощі, в природі чисті типи зустрічаються дуже рідко. Більшість з нас належить до середньої частини шкали, з великим ухилом в ту чи іншу сторону. Ця найчисленніша серединна частина носить назву «амбіверти» і відрізняється тим, що черпає енергію як зсередини, так і ззовні. Вони по-різному проявляють себе в різних ситуаціях, їм комфортно і серед людей, і наодинці з собою.

Більше того, всі в процесі соціалізації адаптуються і перестають бути такими вже непримиренними протилежностями. Необхідність жити в світі різних людей змушує згладжувати ті гострі кути, якими володіє тип в своєму граничному прояві.

З усього цього випливає одна дивовижна у своїй простоті і парадоксальності річ – справжніх, ортодоксальних інтровертів і екстравертів практично не існує. Вони, як еталони в палаті міри і ваги, поодинокі випадки, унікуми, а ми, хочемо того чи ні, всього лише тупцюємо десь посередині між ними. Напевно кожен з вас помічав у собі риси обох типів і звинувачував систему в недосконалості, так от, все цілком нормально, все працює. Просто норма – це практично завжди середній показник.

З ким ми воюємо?

І ось вам головне одкровення: всі війни інтровертів і екстравертів – фікція. Просто тому, що армії немає ні у тієї, ні в іншої сторони. Більшість готова примкнути то до першого, то до другого табору, залежно від того, які переваги їм можуть запропонувати.

Якщо можна виправдати егоїзм, невміння спілкуватися і неуважність до інших, окей, я інтроверт, хто тут проти мене? Якщо хтось прикриває легковажність, нездатність пробути й хвилини наодинці з собою – ви просто не розумієте всієї сутності екстраверта, це у вас зі мною проблеми, а у мене все відмінно.

Це дуже зручно – начепити на себе щит психотипу і заховати за ним усі свої маленькі особисті недоліки. Можна навіть не ховати, а вивісити їх напоказ і гордо розмахувати ними – дивіться, який я особливий, любіть мене негайно, приймайте мене! Адже якщо чесно зізнатися самому собі, що все це нісенітниця і не зовсім правда, що потрібно боротися зі своїми демонами, що ніхто не зобов’язаний приймати ваші заморочки, то доведеться працювати над собою, вчитися взаємодіяти з оточуючими, а це вже не так весело. Ніхто не хоче зайвий раз працювати, тим більше над таким невдячним об’єктом.

Як це припинити?

Але переваги такої праці очевидні. Вони означають пошук, визнання своєї недосконалості, а головне – особисту відповідальність за все, що ви робите. Там, де є особиста відповідальність, є і індивідуальність. Належність до психотипу не робить нас особливими, на те він і тип, щоб відносити людей до певних груп, приписуючи їм загальні властивості. Унікальними ми стаємо завдяки власному вибору, власним рішенням, власним поглядам на навколишню дійсність і власним бажанням жити в мирі з собою та іншими.

Давайте перестанемо ділити світ на чорне і біле і визнаємо весь спектр кольорів, він від цього тільки виграє. Перестанемо пестити свої помилки, прикриваючи їх «типовістю», і почнемо працювати над ними.

Немає жодних інтровертів. Немає жодних екстравертів. Є неповторні, унікальні, абсолютно особливі люди – кожен з нас. Давайте ж нарешті цінувати свою неповторність і поважати неповторність людей навколо. Це набагато продуктивніше, ніж війни психотипів. Спробуйте. Вам сподобається!

Категорія: Без категорії

Leave a Comment