У магазині вибір товарів величезний, але не всі вони однаково корисні. Як відрізнити “погане” від “хорошого”? Це питання крутиться в голові у кожного відвідувача супермаркету. Краща підказка – це упаковка з нанесеною інформацією. Давайте розбиратися, як правильно читати етикетки на продуктах харчування, щоб убезпечити себе від покупки неякісного товару.
- Зовнішній вигляд етикетки
- Що повинно бути вказано на етикетці?
- Як читати склад продуктів
- Доданий жир, жирність, знежирений
- Як розпізнати трансжири
- Сіль
- Цукор
- Харчові добавки
- Небезпечні Е-шки, яких треба остерігатися
- Пастеризований або стерилізований: в чому різниця?
- Отже, на що звертати увагу при читанні етикетки
Зовнішній вигляд етикетки
Придбання продуктів харчування в упаковці краще, ніж на вагу, оскільки в цьому випадку можна ознайомитися з важливою інформацією: визначити свіжість, почитати склад. Всі написи на етикетці повинні бути обов’язково українською мовою (інші мови за бажанням виробника). Відносно колірної гами ніяких заборон немає, головне, щоб фон і букви були контрастними, не зливалися, текст можна було прочитати.
Етикетка повинна бути приклеєна рівно, без слідів намокання і розпливання фарби, а упаковка повинна бути цілою, без пошкоджень. Якщо на товар дві наклейки, то інформація на них не повинна суперечити одна одній.
Не варто плутати “рідну” етикетку від виробника з датою виготовлення (вона – першоджерело інформації) зі стікером, наклеєним супермаркетом в момент зважування товару в магазині.
Що повинно бути вказано на етикетці?
Вимоги щодо маркування виробів вказані в ряді законів, а згідно з документами обов’язкова інформація, яка повинна бути вказана на етикетці – це:
- Назва продукту. Це найважливіше, що має бути на упаковці. Зазвичай його короткий варіант розміщується великими літерами на лицьовій стороні етикетки, а повне – більш дрібним шрифтом поруч або на зворотному боці пакування, але воно найважливіше. Адже крім назви (не плутати з торговою маркою) поруч виробник зобов’язаний написати особливості обробки: сухий, пастеризований, заморожений, сирокопчений, плавлений і т.д. З цих слів формується повне найменування. Воно може вийти досить довгим, але дуже інформативним. Наприклад: “ковбаса варена вищого ґатунку упакована під вакуумом в порційній нарізці” або “олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена”.
- Виробник (найменування підприємства) і його контактні дані. Якщо він знаходиться не в Україні, то потрібно вказати організацію, що приймає претензії від споживачів на її території.
- Кількість. Це маса нетто (г, кг) або обсяг (мл, л, см3). Якщо продукт продається в маринаді (консервовані гриби, огірки, ананаси, маслини), то крім загальної маси нетто виробник зобов’язаний написати масу основного продукту (без розсолу).
- Склад. У цьому пункті на етикетці повинні бути перераховані всі інгредієнти, включаючи харчові добавки. ГОСТ дозволяє не вказувати в складі воду для продуктів в маринаді і для відновлених соків.
- Харчова та енергетична цінність. Крім калорійності позначається вміст білків, жирів і вуглеводів. Дані наводяться з розрахунку на 100 г або 100 мл (для напоїв), за бажанням виробник може розмістити додатково інформацію з розрахунку на порцію. Є продукти, у яких цей пункт на етикетці відсутній оскільки КБЖУ у них просто немає: сіль, мінеральна вода.
- Дата виробництва. Це число, місяць, рік, коли був виготовлений продукт. Якщо він псується дуже швидко (напівфабрикати), термін короткий, то на етикетці позначається і час виготовлення.
- Термін придатності. На цей пункт для продуктів харчування потрібно завжди звертати увагу, особливо для швидкопсувних, щоб не отруїтися. Якщо термін придатності минув, то вживати таку їжу ні в якому разі не можна. Виробник може написати на етикетці його як період (2 роки, 3 місяці з дати виготовлення і т.д.) або як кінцеву дату (термін зберігання до …).
- Умови зберігання продукту. Вони однаково необхідні і для співробітників торгової мережі, і для споживача. Недотримання умов призводить до псування продукту навіть, якщо його термін придатності ще не закінчився. На етикетці вказується температура, вологість, в деяких випадках заборона на потрапляння сонячних променів. Для консервованих продуктів виробник може додатково написати термін і умови зберігання виробу після відкриття упаковки.
Крім цієї інформації на етикетці необхідно позначити рекомендації з приготування, використання, якщо це напівфабрикат. Ще один обов’язковий пункт – відмітка про наявність ГМО, якщо такі компоненти були використані. Додатково виробник може вказати кількість вітамінів, мінералів, якщо в 100 г їх більше 5% від добової норми споживання.
Що ще вимагає законодавство, так це наносити попередження про наявність можливих алергенів: арахісу, гірчиці, діоксиду сірки, глютену, кунжуту, селери і т.д. Якщо продукт спеціального призначення, має обмеження, то на етикетці потрібно написати цільову аудиторію: для діабетиків, дитяче харчування, що не рекомендовано особам до 18 років.
Як читати склад продуктів
Склад – це перелік всіх інгредієнтів, вказаний на етикетці, які були використані при виготовленні, причому вони повинні бути перераховані в порядку убування. Тобто на першому місці стоїть той компонент, якого найбільше (в% від загальної кількості). Це відмінна підказка для споживача. Якщо після слова “склад” на етикетці сосисок написано м’ясо, то це набагато краще, ніж соя на першому місці.
Якщо використовується інгредієнт, його більше 2% в складі і він сам багатокомпонентний, то після його найменування ставляться дужки і далі перераховують всю використану сировину. Так, у складі морозива не можна написати просто “вафельний стаканчик”, потрібно вказати біля нього в дужках борошно, воду, рослинне масло і т.д.
Для моно продуктів допускається на етикетці не писати склад. Це допустимо для цукру, оцту, солі, лаврового листа і інших спецій (НЕ сумішей), чаю, кави, фруктів, ягід, горіхів.
Доданий жир, жирність, знежирений
Що стосується жиру, то його зміст прописується на етикетці в харчовій цінності в г на 100 г, додатково може бути позначено на порцію готового продукту.
Серед молочних продуктів цей параметр викликає чимало запитань, адже від нього залежить ціна і смак. Якщо продукт знежирений, це говорить про те, що з молока (сировини) шляхом простого сепарування був відділений жир. Далі молоко переробляється за стандартною схемою. Знежиреними можуть бути кефір, йогурт, молоко, сир (вони коштують дешевше), але ніяк не сметана або вершкове масло, інакше вони втратять свою суть – це жирові продукти.
Щоб випускати товари стандартних показників, в молоко дозволяється додавати жир. Зазвичай нормалізацію (доведення до норми) виконують за допомогою вершків. Якщо ж потрібно знизити жирність, то до цілісного молока додають знежирене, змішують їх. Це абсолютно законні, правильні способи, лякатися їх не варто.
А ось що не можна робити, так це використовувати замінники, а назву при цьому не міняти, продавати товар як справжній. Це фальсифікація. Така заміна заборонена для традиційних молочних (НЕ молоковмісних продуктів). Ще один продукт, куди не можна додавати жири-замінники – це шоколад.
Як розпізнати трансжири
Трансжири – це перекручені молекули жирних кислот, ізомери, які організм сприймає як нормальні, правильні і засвоює. А вони шкодять серцево-судинній системі, призводять до інфарктів. Невелика їх кількість (до 8%) утворюється природним шляхом і вважається нешкідливим рівнем, а значна концентрація виникає при гідрогенізації – хімічному способі перетворення рідких масел в тверді.
Інгредієнтів, в яких можуть “ховатися” трансжири, чимало:
- маргарин;
- кулінарний або кондитерський жир;
- замінник молочного жиру;
- еквівалент какао-олії;
- жири гідрогенізовані або затверділі.
Всупереч поширеній думці пальмова і кокосова олія хоч і включають насичені кислоти, однак великої кількості трансжирів не містять.
Цукор
Остерігатися варто тих продуктів, де цукор стоїть на першому місці або ближче до початку – це найпростіша підказка на етикетці. Таким складом часто “грішать” кондитерські вироби, молочний шоколад, цукерки.
Крім цукру (сахарози) до швидких вуглеводів належать глюкоза і сироп з неї, фруктоза. На них також варто звертати увагу. Що стосується синтетичних підсолоджувачів, то їх наявність відображається і в складі, і біля найменування. Так, на полицях можна знайти кетчуп з цукрозамінників, безалкогольні напої, морозиво.
Харчові добавки
Якщо подивитися перелік харчових добавок, то це приблизно 1,5 тисячі найменувань. Кожна Е-шка – це окрема речовина зі своїми властивостями і впливом на організм. Серед них є досить безпечні, звичні. Так, індекс Е має бета-каротин Е160, лимонна кислота Е330, модифікований крохмаль (не плутати з ГМО) Е1400-1450, цілком нешкідливі камеді (гуарова, ксантанова) Е400-419. Навіть кисень, що застосовується для пакування, позначається як Е948. Так що Е-шка – це не завжди “страшна хімія”.
Також не можна випускати з уваги, що ароматизатори не маркуються індексами Е: їх так багато, що цифр не вистачить.
Небезпечні Е-шки, яких треба остерігатися
Закон про склад продуктів наказує перераховувати використовувані харчові добавки. Але намагатися запам’ятати всі їхні назви для споживача – нереальне завдання. Як бути? Ось кілька простих підказок:
- Чим коротший склад на етикетці харчового продукту і чим менше в ньому незрозумілих слів, тим краще. Якщо не вистачає сил дочитати його до кінця, такий товар брати не варто.
- Відносно барвників і ароматизаторів краще купувати ті товари, в яких ці компоненти натуральні. Якщо це так, то виробник обов’язково це відзначить в складі, похвалиться, приверне увагу покупця. Штучні інгредієнти можуть викликати алергію.
- Щодо дітей дошкільного та шкільного віку не варто брати товар, в якому присутні 6 синтетичних барвників: Е102, Е122, Е104, Е124, Е110 і Е129. Вони погано впливають на активність і увагу дітей.
- З консервантів найпоширеніші – бензойна і сорбінова кислота. Вони вважаються досить безпечними, але не варто складати в кошик багато-багато товарів з ними. Якщо загальне навантаження з усього купленого на організм буде по консервантам значним, то це може призвести до діареї. Щось одне з бензоат або сорбат купити можна, але не весь список.
Для малюків до 3 років потрібно купувати тільки спеціальні продукти. На їх етикетках так і написано “дитяче харчування … рекомендовано з … місяців”. У таку їжу заборонено додавати штучні ароматизатори та барвники, а також консерванти і ГМО.
Пастеризований або стерилізований: в чому різниця?
Температурна обробка дозволяє знищити небажані мікроорганізми і тим самим продовжити термін зберігання. Різниця в рівні і тривалості:
- Пастеризований – це нагріте нижче, ніж температура кипіння. Обробка практично не змінює смакові властивості продукту, зберігає максимально корисні речовини, до певного рівня продовжує термін зберігання, але в більшості випадків вимагає все одно зберігання в холодильнику. Пастеризація вбиває живі клітини мікробів, але якщо продукт тримати без холодильника, то почнеться псування.
- Стерилізований – це нагріте вище температури кипіння. При такій обробці істотно змінюються смакові властивості їжі, але зате гинуть шкідливі бактерії. Це спосіб досягти стерильності, а за рахунок цього великого терміну зберігання, причому без холодильника. Так, стерилізоване молоко можна тримати при кімнатній температурі 6-12 місяців до розкриття, а м’ясні, рибні консерви і зовсім 3-5 років не псуються.
Є ще третій варіант, золота середина – ультрапастеризація. Це нагрівання вище точки кипіння, але буквально на кілька секунд з моментальним охолодженням. Найчастіше технологія застосовується для молока. За рахунок короткочасної обробки і багатошарової упаковки Тетра-пак таке молоко можна зберігати без холодильника кілька місяців, а смак його приємний.
Отже, на що звертати увагу при читанні етикетки
При читанні етикетки насамперед варто звертати увагу на:
- Наявність її як такої і зовнішній вигляд пакування, її цілісність.
- Термін придатності товару. Це кращий спосіб захистити себе від отруєння і спроб повернути прострочений товар.
- Умови зберігання. Інформація важлива, щоб правильно поводитися з їжею вдома.
- Склад. Короткий, натуральний, з мінімумом Е-шок – найправильніший.
- Сіль, цукор, кондитерські смаколики. Повністю їх уникнути не вийде, але чим менше, тим краще.
При схильності до алергії, наявності особливих захворювань, для малюків – в усіх цих випадках етикетку варто перечитати два рази, щоб напевно уникнути небезпечних компонентів. І ще одна порада: якщо вдома пакування здулося, продукт покртий слизом або помутнів, у нього дивний запах – НЕмає сенсу вичитувати маркування, шукати термін придатності і дату виготовлення, пора викидати.
Не ризикуйте своїм здоров’ям і здоров’ям ваших близьких! Вчіться читати етикетки на продуктах харчування і бережіть своє здоров’я.
